Недійсними угодами є такі дії громадян і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, але не створюють для них юридичних наслідків в силу невідповідності їх дій вимогам чинного законодавства. Недійсність угоди означає, що дія, укладена у формі угоди, не має властивості юридичного факту, здатного викликати ті наслідки, яких бажали суб’єкти. З іншого боку, така угода не є юридично байдужим фактом, тому що її здійсненням закон зв’язує виникнення у сторін певних прав і обов’язків (по поверненню отриманого майна чи його вилученню у доход держави, по компенсації збитків і т.і.). Недійсність угоди обумовлюється дефективністю утворюючих її елементів чи хоча б одного з них, а саме:
       1. суб’єктного складу;
       2. волі і волевиявлення;
       3. форми;
       4. змісту.
       Загальне правило про недійсність угоди формулюється так: угода недійсна, якщо вона не відповідає вимогам закону. Це правило повинно застосовуватися в усіх випадках, коли угода, укладена з порушенням вимог закону, не підпадає під дію спеціальних норм, що закріплюють особливі підстави визнання угод недійсними.
       Недійсною, тобто такою, що не відповідає вимогам закону, може бути визнана тільки вже укладена угода. У випадках, коли сторони ще домовляються і не уклали в письмовій формі попереднього договору, а знаходяться в стадії переговорів, їхні дії не можна вважати угодами. Питання про юридичне значення цих дій вирішується за правилами, що регламентують порядок укладення угод, а не за нормами, що обумовлюють їх дійсність.
       Цивільний Кодекс (ЦК) України встановлює, що угода вважається недійсною з моменту її укладення. Застосування даного правила припустимо лише у випадку укладення недійсних угод. До моменту визнання її судом недійсною відповідна угода діє, тобто породжує визначені права і обов’язки. Якщо суд на підставах, передбачених законом, визнає таку угоду недійсною, моментом недійсності є не час винесення судового рішення, а час укладення угоди.
       Однак, якщо із змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише в майбутньому, дана угода визнається недійсною і припиняється. Така угода може вважатися дійсною з усіма правовими наслідками, що випливають з цього факту, до того періоду, коли вона ще не була визначена недійсною. Наприклад, з угоди, що визнана недійсною, одна сторона надавала послуги іншій, і повернути все в первісне положення практично неможливо. У такій ситуації суд припинить дію угоди в майбутньому, оскільки до спірного правовідношення не повинні бути застосовані інші, спеціально встановлені законом наслідки.
       Що ж стосується моменту недійсності абсолютно недійсних угод (нікчемних), то вони є такими з моменту їх укладання.
       Угода за своїм змістом може знаходитися в різному співвідношенні до вимог закону, деякі з її умов можуть суперечити цим вимогам, інші – ні. Бувають також угоди порочні в цілому, наприклад, угода, укладена особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною.
       Згідно ЦК України недійсні частини угоди не спричиняють недійсності інших її частин, якщо можна припустити, що угода була б зроблена і без включення недійсної її частини, тобто, коли закону суперечать менш істотні умови угоди, вона може бути частково дійсною (у тій частині що відповідає закону). Так, наприклад, у дійсну за своїм змістом угоду сторони включили особливе застереження щодо зміни терміну позовної давності. Таке застереження недійсне на підставах, зазначених у ЦК України. Відповідно до ЦК України, зміна термінів позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається, і відповідна умова щодо термінів позовної давності (як одна з частин угоди) є недійсною, а угода в цілому без цієї умовфи зберігає свою силу.
       З урахуванням істотних розходжень ступені порушення закону при здійсненні недійсних угод прийнято поділяти їх на нікчемні, або абсолютно недійсні і заперечні, або відносно недійсні.
       Угоди нікчемні – це такі угоди, недійсність яких не залежить від розсуду і бажання сторін, які їх уклали. Вони вважаються недійсними за самим фактом їх укладання. Абсолютна недійсність угоди означає, що сама ступінь протиправності дії, укладеної у формі угоди, така, що для визнання її недійсності досить констатації судом (господарським судом) лише одного факту укладання такої угоди. Так, якщо суд знайде, що угода укладена недієздатною особою, то він визнає її недійсною, виходячи із цього самого факту.
       
       Наслідки визнання угод недійсними.
        
       Наслідки недійсності угод залежать від того, виконана угода чи ні. Якщо вона ще не виконана жодним із її суб’єктів, усе здобувається самим фактом її недійсності (стосовно до нікчемних угод) і судовим підтвердженням цього факту (стосовно до заперечних угод). Тобто угоди, укладені з порушенням закону і невиконані, анулюються. Якщо ж визнана недійсною угода цілком чи частково виконана, виникає питання про майнові наслідки її недійсності.
       Наслідки визнання угод недійсними відбиваються насамперед у тім, що укладені угоди вважаються позбавленими позитивного результату (юридичного) і не створюють для сторін тих прав і обов’язків, на встановлення яких вони були спрямовані. Згідно ЦК України за недійсною угодою кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а при неможливості повернути отримане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Повернення сторін у первісне положення – двостороння реституція, тобто обов’язок сторін повернути один одному усе отримане за недійсною угодою. Повертається отримане за угодою в натурі, а при неможливості цього кожна сторона відшкодовує вартість отриманого.
       При визнанні недійсними угод, укладених під впливом істотної омани, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою, збігу важких обставин, додаткові витрати відшкодовує винна сторона. У випадку, якщо не буде доведено, що омана викликана з вини іншої сторони, то обов’язок по відшкодуванню збитків покладається на сторону, що пред’явила позов про визнання угоди недійсною.
        

Юридичний відділ АН „ЮС"